Ця ніч безкінечно байдужа
Нема в ній початку й кінця
Раніше змогла б це подужать
Та згасли в мені всі сонця
Усе це фільшиве й ніяке
Обмежене й йде в нікудИ
Я тут нікудишній вояка
Забудь мене і не буди
Чому так паршиво від себе?
Й куди відійшов алкоголь?
Мені не хотілось до тебе
Не вірю в іронію доль
Тепер я кричу за тобою
Та щоб його, що я роблю?
Дві миті назад була злою
І певною, що не люблю
Не вірю собі, не пускаю
Від себе пусте відчуття
Що я вже назавжди втрчаю
Таке щось потрібне з життя
І досі. Я досі не знаю
Хто ще. Ну хто ще, як не ти?
Мене за дурне покарає
І сенс допоможе знайти.
Невизначеність дійсно вбиває
І це доведеться пройти
Ні з чим тих життя залишає,
Хто досі не має мети.
