Коли в обличчі друга бачиш лють
Коли шляхів багато й всі ведуть в нікуди
Коли вкидається в безодню життя суть
Тоді настигне думка: бути чи не бути?
Коли йдеш босий по вогненому шляху
Й камінням закида безжальні люди
Коли заглянеш в очі власному страху
У них питання: бути чи не бути?
Коли зтуляєш очі від провини
Коли самотність завязала міцні пути
Світ сонця затуля бетонні стіні
Спіткає вибір: бути чи не бути?
Коли слова тремтять на змучених вустах
Коли на серце потрапля крапля отрути
Блукаєш світом по палаючих мостах
Терзає душу вибір: бути чи не бути?
Коли звідсіль лунають спалахи та крики
Коли тривога розрива шалено груди
Коли із плачем ревним опуска повіки
І виє серце: бути чи не бути?
Якщо у темряву вдаряється надія
Що світлим променям не дозволя згаснути
Якщо не згинула і не втопталась мрія
Не дай й життю в тій темряві заснути.
Якщо ж надія квола чи убога
Холодний відчай не дає їй спалахнути
Впусти у своє хворе серце Бога
Впусти рятунок, що не дасть в журбі втонути.
І коли хмари знов затулять світло
Хвилину радості затьмарять роки скрути
Аби не знесло щастя хижим вітром
Устань й прошипочи тихенько "Бути"!