Я боюся втратити тебе,
Я боюсь, цього, мій милий друже!
Як не хоче поле золоте
Втратить сонце рідне та байдуже.
Ось вона справжнісінька печаль,
Втрата -це найбільше в світі горе!
Якщо хочеш кинуть, то давай,
Я ж тебе не кину, знай, ніколи!
Час іде, і ми крокуєм з ним,
Коли швидко, а коли поволі.
Ти мені колись була ніким,
А тепер ти у віршах і долі.
Хочеш, йди, без натяку і слів,
Я ж не ображатимусь, ти знаєш,
Та колись в тернах моїх віршів
Загубившись, ти мене згадаєш.
10 травня 2015 р.