Сумніші стали наші рушники,
Частіше долю чорним вишивають.
І хрестики мов краплі сліз гіркі,
На сивий льон рядочками лягають.
Біда і туга в кожним візерунку,
Війна їм стала чорною канвою.
Так барв яскравих хочеться в малюнку,
Та знов лягають хрестики журбою.
На чорний хрестик падає кровинка,
Бо небайдужість болем серце крає.
Вкладає душу щира українка,
Як долю Батьківщини вишиває.