Хіба для щастя так багато треба?
Заснути і прокинутись в обіймах,
Дві філіжанки кави на світанку,
І посмішка, така до болю рідна,
Лежати, розпростершись, просто неба,
Забувши про тривоги, і про війни,
Дивитись, як відслонює фіранку,
Й виходить сонце, щоби світ зігріти.
Хіба для щастя треба так багато?
Дивитись, як всміхається дитина,
Нарвавши квітів цілий оберемок,
Біжить назустріч, радісно, матусі,
Душі дарує дивовижне свято,
Яке триває не одну хвилину,
Обійми і солодкий поцілунок,
І "я тебе люблю",-звенить у вусі.
Хіба ж багато треба нам для щастя?
Повірити, що правда запанує,
Добро творити й не чекать подяки,
В добрі нема вікторій чи поразок,
Можливо і не все відразу вдасться,
Та, відпустивши назавжди минуле,
Вперед із щирим серцем, без оглядки,
Творить життя свого щасливу казку.
Невже багато треба нам для щастя?..
Цікаво у Вас співставлені перші рядки кожної із трьох частин вірша і останній самотній рядок. І як в житті - прочитав вірш - так, не багато треба, подивись ще раз уважніше - і бачиш, що неймовірно багато, бо всього навсього - щастя.
Наталя Хаммоуда відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Пане Миколо, то експеримент, ніколи так раніше не писала. Дякую!Будьте щасливим!