Слухай, брате, а ходи-но разом помирати,
Затискати в долонях ручні гранати
І молитися на чеку.
Поки залпами косять дивізії злакових,
Перескакуймо протипіхотні і протитанкові
І вростаймо в чоту.
Відчуваєш, як у легенях запеклися артерії,
Переклеєні берци знімаєш із епітелієм,
В'язнеш в ваганнях,
Чорні діри у власній тривкій груднині
Із провини патронами не новими
Набиваєш, немов востаннє.
Слухай, брате, а ходи-но страх зашивати,
Маскувати під серце кволе й жилаве
У грудях ворожих.
Міняти бандаж і пілюлі на гільзи і кулі,
Крижаними дулами, як наркозом, знечулювати
Всюди і кожного.
Вростаймо в приклади наших АК, у снаряди
Першорозрядних, гарячих, заряджених,
Щоб залишився лиш шов.
Приручаймо гранати, підриваймо атлантів.
Слухай-но брате, а ходім помирати,
Допоки ще є за що.
7.9.2015р,
Львів.
