Знову плаче природа мені у вікно, похилилися квіти в саду. Як в старому монохромному кіно, я читати книжку іду. Я наллю собі чаю у чашку кріпкого і замкнуся в собі. Не пущу у гармонію власну нікого, навіть сни голубі.
ID: 613273 Рубрика: Поезія, Філософська лірика дата надходження: 14.10.2015 15:24:35 © дата внесення змiн: 14.10.2015 15:24:35 автор: Лісна Олена
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie