1.Болить душа і розривається серденько,
І мати плаче, бо син вже на війні.
О, Україно, рідна ненько,
За що ти зараз у такій біді?
2.Напевне так тобі судилось,
Весь час боротись за життя.
Ех, ще пороху ж то залишилось,
Ти впевнено крокуєш в майбуття.
3.Не знаєш ти ні страху а ні болю,
Ти з гідністю приймаєш смерть синів.
За найцінніше б’єшся ти – за волю,
І переможеш ти, щоб враг не переміг.
4.Нехай не має ані війська, ані зброї,
Нехай нема союзника в війні.
І не програш жодного ти бою,
Допоки ще живі сини твої.
