Ой дозріла кукурудза
За селом, у полі,
Ніби манить всіх до себе –
Рвіть мене доволі.
Ось, і ми зібрались з кумом
Вночі погуляти,
І, звичайно, по мішечку
Качанів нарвати.
Повставали дуже рано –
В селі всі ще спали.
А ми з кумом вже до поля
Разом добігали.
Пострибали в кукурудзу,
Тихенько присіли,
Озирнулися довкола
І взялись за діло.
«Наламаємо ми, куме,
Качанів сьогодні?» -
Запитав тихенько в кума,-
«Ви зі мною згодні?»
«Я, звичайно, з вами згоден», -
Кум Андрій зазначив.
«Тільки б нас отут у полі
Ніхто не побачив.»
«А кого нам тут боятись?» -
Запитав я в кума.
«А Петренко, наш дільничний,
Ти про нього думав.
Знаєш скількох того року
Він спіймав у полі?
За мішечок кукурудзи
Сидіти в неволі?»
«Так, давайте, з вами куме
Закриємо тему,
Бо у мене заніміли
Руки аж до щему…»
Наламали кукурудзи
По мішку ми з кумом.
Вже й зібралися додому,
Коли раптом, з шумом,
З кукурудзи виринає
Щось страшне, з мішками –
Це ж Петренко, наш дільничний,
Та ще й з матюками:
«І чого вам всім не спиться? –
Сердито питає.
«Ми не бачились сьогодні» -
Й косо поглядає.
«Ні, не бачились» - ми з кумом
Крутим головами,
А він взяв мішки на плечі
Та й пішов рядками.
Поніміли ми із кумом,
Немов після грому.
Похватали кукурудзу
Та й мерщій додому.
Зупинились у посадці,
Подих перевести,
Бо до хати ще далеко
Качани нам нести.
Як світліше стало в полі,
Ото вже сміялись –
Двадцять постатей з мішками
Між рядків тинялись.
Он Петренко свої міхи
У причіп складає,
Там сусідка качанами
Мішок набиває.
Хтось із повними мішками
На коні рудому.
А ми, з кумом, насміявшись,
Поплелись додому.
Андрій К.
12.12.2015 року
http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=25434
5+ 
