Я завжди потребую уваги жінки,
Її образ вічно ховається в римах.
І мав надію, що з цієї сторінки,
Саме твоє ім’я буде у моїх новинах.
Та з плином часу все стало ясно -
Моя уява та твоя дійсність –
Це різні речі. Це так невчасно,
Бо я шукаю вже цілу вічність.
Шукаю ту саму, свою єдину,
За котру полізу у пащу звіра.
Але ти не була такою навіть годину,
Ось тобі. Досить просто та щиро.
Не була й для мене бридкою,
А навпаки с тобою було файно.
Може тебе не заспокою?
Та я хотів бути максимально охайним.
Але розумієш в тобі не налито по вінця,
А я взяв і випив тебе просто залпом.
Скажи, як присвятити себе такій жінці,
Котру я випив одним ковтком?
8.01.2016
#sb_poetry
.SB. Станіслав Безмежний
