Малий хлопчина йде по полю,
І мріє стати лікарем.
Рятувати людей від болі,
Помагати всім бідним й старим.
Він йде, і вже бачить майбутнє -
Щасливе життя у великій сім’ї
Двійко діток , життя подружнє,
Карооку дружину в обрамлені чорних вій.
Виріс хлопчина , а мрії -
Мрії про щасливе майбутнє життя .
Зла , підколодна гадюка-війна
Кинула їх в страшне небуття.
Він ось знову йде по полю тому
За спиною у нього автомат .
Чи хоче жити так ,не каже він нікому
Та на ніч все ж, читає Отче Наш.
Голубі очі бачать смерть ,
Страждання і розлуку .
Чому ж життя в сонячний день ,
Так сильно схоже на муку?
Він молиться та молиться не Богу,
І хоч читає Отче Наш ,
Він щирий атеїст .
І знає , Бог не врятує нас .
І в серці в нього ненависть палає,
До ворога лють горить.
Вона зсередини його зжирає ,
Бо хоче серце йому омертвить .
І сам вже , він ,хоче вбивати – та ні , ні …..
Він не вб’є ,
Він ладен сам помирати ,
Життя чужого він не забере !
І ось по полю йде колона ,
А й з ними молодий солдат .
Всім очі пилина закрила ,
Лежить хлопчина , а біля нього автомат .
Навіки очі голубі закрились ,
Страждань не бачать вже вони .
І чисті мрії так і не збулись,
А він героєм остався на віки!
