У моїй кімнаточці живе красива (за мотивами вірша А. Ахматової)
В комнате моей живет красивая
Медленная черная змея;
Как и я, такая же ленивая
И холодная, как я.
Вечером слагаю сказки чудные
На ковре у красного огня,
А она глазами изумрудными
Равнодушно смотрит на меня.
Ночью слышат стонущие жалобы
Мертвые, немые образа...
Я иного, верно, пожелала бы,
Если б не змеиные глаза.
Только утром снова я, покорная,
Таю, словно тонкая свеча...
И тогда сползает лента черная
С низко обнаженного плеча.
_ * _
У моїй кімнаточці живе красива
Чорна непоспішлива змія.
Як і я, вона така ж лінива
І холодна, як і я.
Ввечері казки складаю повні дива
Я на кИлимі біля червоного вогню,
А вона в мій бік, немов смарагд, очима
Дивиться, байдужість в них ловлю.
Слухають вночі, як стогнуть нарікання,
Образи і мертві, і німі.
Іншими, мабуть, були б бажання,
Як би не зміїні очі ті.
Тільки вранці я покірна, як і вчора,
Тану, як тонесенька свіча...
І тоді сповзає стрічка чорна
З майже голого мого плеча.