«Бо легше верблюдові пройти крізь вушко голки,
ніж багатому увійти до Царства Божого» (Лк. 18, 25)
Спитали у одного мудреця:
«Чому так часто у житті буває –
У бідних щирі й радісні серця,
Багатих зло і смуток роз’їдає.
Чому лиш бідний ділиться останнім,
Для нього кожен рідний, дорогий.
Чому заможний не завжди в пошані?
Чому, якщо багатий – то скупий?»
«Погляньте у вікно» – мудрець сказав,
І щиро так у очі подивився –
«Що бачите ви там?» – він запитав,
І погляд його радістю світився.
Йому із здивуванням відповіли:
«Там діти бавляться, пташки співають.
Дідусь з бабусею на лавочку присіли
І усмішки на їх обличчях сяють…»
«Тепер до мене знову поверніться
І гляньте в дзеркало» – продовжував старий –
«Та не лякайтесь, що ж ви, посміхніться!
Невже ваш образ вам такий чужий?
Ви відповідь дали своїм мовчанням.
Вікно і дзеркало складаються із скла:
Додали срібло – і себе лиш помічаєм,
У егоїзмі – шлях до смутку й зла…»
16.02.2016
І, на жаль, не лише срібло є причиною того,що ми бачимо тільки себе...
