Чи існують в світі казки,
Чи буває диво?
Нам життя дає підказки,
Та ми сміємось криво.
А я вірю у дива,
Доказом є люди
І йде по кругу голова,
В них казка повсюди..!
Прожити все життя з людиною,
В повазі,красиво
Хіба ж не казкою це буде,
Хіба це є не диво?
Якось дідусь з бабусею
Тримаючись за руки
Зайшли та поруч сіли
До людної маршрутки.
Обоє були сиві,
Їм років сімдесят,
Та все одно красиві,
В них очі ще горять!
Бабуся неохайно
Косичку поправляла,
Що випала з під шарфа,
Якого розв’язала
Дідусь допомагав,
Косичку зав’язав,
По голові погладив,
Та за плече обняв.
І було чутно всім,
Хто з-заді них сидів,
Як дід промовив бабці:
«Я вже перехворів!
Не бійся моя люба,
Ще довго проживу
І цей радикуліт
Від себе прожену!»
Бабуся посміхнулася
І діду проказала:
«Ти поки був в лікарні,
Я носки зв’язала
Помирати можеш,
Старий,лише тоді,
Як шість пар їх ти зносиш
До дирок на п’яті!»
В цей час хтось засміявся,
Кивнув хтось головов,
А хтось й не сумнівався
Оце справжня любов!
Хіба ж це є не диво,
В стареньких,а така ласка?
Зберегти любов
У нашім світі-казка!!!
20.12.2015 р.
Дякую,що завітали на мою сторінку! 
