Заслаб раптово кінь гнідий. Хоч зовсім не старий.
Таке життя: здоров’я є до часу, до пори.
Упав безсило ввечір він. На ноги встать не зміг.
Господар просить: - Коню, встань. Потрібен ти мені.
Притихли всі в хліві. Сидять сумні. Лиш чути сміх свині:
- Ха –ха! Кінець тобі, гнідий! Підеш тепер під ніж.
Регоче цілий день свиня: - Ото дурний. Старавсь.
Для чого ти з останніх сил терпів, тягнув, орав?
Та сталось диво. Коник встав. Хоча таки охляв.
Усім назло піднявся він. Хворобу сам здолав.
Господар враз прибіг до них. Зрадів до сліз коню:
- Давайте відсвяткуєм це! Заріжемо свиню.
Мораль отут якраз проста – чужій біді не смійсь!
Бо часом доля скрутить так – дадуть тобі під хвіст.