О.У
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675187
Намалюю я нічку, там де зорі багряні,
Де від пахощів лип ми з тобою мов п’яні.
І ні слів, ні зізнань мені більше не треба,
Лише ми і ця ніч під цим зоряним небом.
Намалюю я тишу, що принишкла у травах,
І серця, що палають на вечірніх загравах.
Ще й туманом встелю всі поля видноколі,
Аби роси збирались, щоб купалися зорі.
Намалюю вербу, де з тобою стояли,
Де всю ніч про любов солов’ї нам співали,
Де «ти мій», «ти моя» у гіллі колихалось,
І від щастя планета малою здавалась.
Розмалюю цю нічку, гожий день, теплий ранок,
Де з тобою удвох зустрічаєм світанок.
Кольорами веселки кожен день розмалюю,
Нашу юність покличу, щастя знов завоюю
Намалюю … та місця нема на картині.
Де ж подіну любов, що лишилась донині?
Адже все як раніше: липи, зорі багряні,
Лише ми вже не ті, десь згубили кохання.
Намалюю … та місця нема на картині.
Де ж подіну любов, що лишилась донині?
Адже все як раніше: липи, зорі багряні,
Лише ми вже не ті, десь згубили кохання. Щемні рядочки. Гарний твір. Обираю.
Так гарно,сподобався дуже вірш.Декілька разів перечитала.Дякую,Оленко. 
, легше кохання відшукати 
"десь згубили кохання". Я щодо головного почуття людства... 
