/слова/ Слова – не більше, ніж слова і не мудріше, ніж сова. В слова стромляє ніж словак: розколюється голова... Ковтнули хмари зореліт. Заклекотали журавлі. Жує газету журналіст – слова бере ажурна злість. Слова повісили носи. Я цим словам давно не син. Ковтну, як слину, вогку синь. Носи її чи не носи – в собі не втримаєш слова. А так хотіла голова! © Саша Обрій.
ID: 680708 Рубрика: Поезія, Філософська лірика дата надходження: 29.07.2016 12:36:30 © дата внесення змiн: 29.07.2016 12:36:30 автор: Олександр Обрій
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie