Ти, пропала в безкінечності,
Поринула в далекий вир.
А ми чекали, чуда й недоречності,
Щоб ти прокинулася,там серед могил.
Ми так кохали, твої жарти і усмішку,
Твою відверту і просту любов.
Ми зупинялись «присідали на доріжку»
Так, наче, ти приїдеш до нас знов.
А ти прийшла у мої сни нежданно,
Я ж не раділа, тільки плакала
Ти показала, що життю йти – притаманно
і щоб я його любила, як могла.
Ти показала біль свою і втому,
а разом з ними сильне прагнення життя.
Одна з небагатьох ти, що жила на повну,
шукаючи великі відкриття...
2017
