Сьогодні стає тепліше,
Чи може, то день такий?
Не пишуться нові вірші,
І нових нема подій.
Конфетки в руках і пасха,
І квіти, - що треба ще?
На зустріч до рідних наших
Дорогою нас несе.
Із мармуру чорні стели,
І чорні хрести на них,
Сьогодні така оселя
У наших батьків старих.
Пробилися вверх тюльпани
Немов із вогню серця,
На серці щось трошки п’яно,
Могила ж бо це, вітця.
А поряд лежить матуся,
На душу пливе печаль.
Я наче б то й повернувся,
Та знову між нами даль.
Проходить крізь душу вічність,
І клаца зубами час,
На цвинтарі тиша звична,
Охоплює тихо нас.
Та раптом вікно відкрилось,
І бачу я там батьків:
Старий вже не зовсім білий,
Без палиці і прудкий.
І мама така, як знаю,
Усміхнена й не стара,
Руками мені махають, -
Така ось небесна гра.
Я рідних своїх побачив,
Душею відчув їх знов.
Хай буде їм пам'ять наша,
І наших сердець любов.