Зачекай, не хвилюйся, не треба…
Дай-но руку! Тут слизько – впадеш,
В забутті між землею та небом
Балансуєш, не знаючи меж.
Обернись, дітлахи біля тебе
В тихій заводі сліз та плачу,
Не ховайся в минуле, не треба, –
Я держу в своїй руку твою.
Держу міцно, бо дав йому слово,
І малечу твою пригорну.
Не гори, як калинове гроно, –
Проводжала ти не на війну.
Його вибір – пішов, не усидів,
Вірив в правду, в Країну свою.
Полетіли птахи ген у вирій,
Щоб розвіяти світом журбу.
Задля діток – вгамуй своє горе,
Небо плаче над ним, як і ти.
Чи скараєш відступників, Боже?
Просять помсти численні хрести.
