Я почуттями граюсь безсистемно,
Пишу з натури, наче то пейзаж,
І кропітливо, клаптиками теми,
Я у химерний складую колаж.
Веду слова рядочками на сповідь,
Перебираю рими як гріхи,
Несе мене сюжетів дивна повінь,
А почуття –неспіймані птахи.
Я не здаюсь, ловлю їх знову вперто,
Вони потрібні хоч би для прикрас
Щоб принести чиюсь любов у жертву
Життя розкласти, як складний пас'янс.
Хтось прочитає, скаже: то про неї,
Її душа – один суцільний нерв,
Та лиш піратський стяг бринить на реї,
Мої слова – між доль чужих маневр.