Він і вона жили в різних містах.
Він і вона той думки й не мали,
Що прийде до Країни ця біда.
На захист її молодь наша стане!
Він взяв голубку, голуба вона.
І разом відпустили пару в небо.
Нехай відступить ця від нас біда,
А більшого для нас поки й нетреба.
Він і вона покинули хати,
Він і вона пішли у солдати.
Землю рідненьку оберігати,
І вирішив Бог серця їх з’єднати.
А голуб й голубка, що в небі летіли,
На крила ту волю враз підхопили,
Й понесли її до землі,
Щоб він і вона отримать змогли.
Він і вона зв’язали свої долі.
Він і вона ставали на рушник.
Він і вона просили миру в Бога,
Тому що, одружились на війні.
І пару білих голубів
Їх символ вірності й кохання
Вони до неба відпустили,
І сподівалися, що вперше і востаннє.
