Якою має бути сучасна поезія? Адже, зрозуміло, – вона вже не та, що була півстоліття тому. У кожного часу є свої потреби і вимоги. Який виклик отримала поезія XXI століття? І чи прийняла вона його? Поети розширюють границі змісту і форми. Причесані, прилизані, зрозумілі в смисловому плані вірші тепер не в тренді, так би мовити. Песимістичні мотиви і гранична відвертість межують із абсурдністю, доведеною до божевілля. Довгі асоціативні ряди і брутальні, зовсім непоетичні предмети-образи. Звичайно поезія – це не стадо овець, а творче вираження індивідуальності митця і його чуттєве бачення світу, тому не варто усе рівняти під одні граблі. Але певні тенденції звичайно присутні.
Для мене існує одне “енцеклопедичне” визначення поезії – це “… завжди неповторність, якийсь безсмертиний дотик до душі”. Можливо, достукатися до душі сучасної людини не так то й просто, тому у хід ідуть різні засоби. Дієві вони чи ні здатен розсудити тільки час, який одних несе на своєму кораблі у вічність, а інших – викидає за борт, позбавляючись зайвого.
Презервативи, сигарети, алкоголь, наркотики – все це знаходить собі місце у віршах. А читач крізь три шари бруду має відчути цінність справді важливих речей. Гра на контрасті, ніби вчить визначати друзів і ворогів нашої наесвідомої свідомості. Але поезія – це не просто слова, це завжди образність. А із людиною є сенс говорити тільки на зрозумілій їй мові.
Правда, не все у сучасній поезії таке “низьке” і абсурдне. Є багато прекрасних неповторних поезій, які торкаються душі і роблять нас кращими. Правда, у кожного своя мозаїка віршів. Може, тому сучасна поезія така строката і непередбачувана, щоб кожен мав змогу знайти “своє”.
Щось мене трішки не в ту сторону понесло. Я хотіла написати про інтерактивну поезію. Що це таке?
ІНТЕРАКТИВНИЙ, Який стосується процесу або пристрою, що перериваються іншим процесом або пристроєм у перебігові процесу.
Засобом поезії є слово, що сприймається на слух. Але коли виникає бажання задіяти іще якісь форми сприйняття, виникає інтерактивна пезія. Зараз усі говорять про нещодавний творчий виступ Власти Власенко та Руслана Трача у якому вони поєднали мсецтво слова і фотографії. Я дізналася про це читаючи цю публікацію, автор якої і спонукав мене до роздумів над значенням інтерактивної поезії.
Інераквна поезія “підключає” додакові засоби впливу. Всі вони виражають одну тему, ідею і тим самим допомагають створити у нашій свідомості широку обємну картину. Все аби достукатися до нашої душі.
Моє ставлення до такого методу неоднозначне. Мені, звичайно, подобаються такі інтерактивні творчі вечори і коли об’єднуються талановиті люди – це завжди продуктивний процес. Але, вцілому, сприйняття поезії бачиться мені процесом дуже інтимним і “сторонні”, хоч і можуть внести різноманітність, але здатні зруйнувати індивідуальність сприйняття і порвати нитки взаємодії – поет-читач. Якщо поезія “не діє”, то нічого тут не допоможе. А фотографії, картини, аудіо чи відео матеріали, хоч і можуть повніше розкривати тему, ідею та привертати увагу, але вони ніколи не стануть частиною самої поезії. Бо кожне мистецтво є самодостатнім по своїй природі.
Джерело: http://www.takadumka.com.ua/rozdymu-pro/interaktyvna-poeziya-moya-dumka-plyus-tvorchyj-eksperyment.html
