Хто намалює у небі дощ,
та він вже сам себе малює,
з потужних позбирався хмар,
надворі рясну зливу чують.
Враз прохолода розігнала
всю сонну пообідню спеку,
а рясний дощ лиш промайнув,
природи стихла суперечка.
Цей дощ нежданий із гори
ніби вмикали феї чарівні
і ось уже він рясно ллє,
густими хмарами пливе.
Сірістю засвітився цвіт,
блищав у калюжах світ,
бульбашками забринів,
у верховіттях зашумів.
Сотнею літаючих краплин
збив пил, асфальт залив,
гаряча парувала ще земля
і стала зеленішою трава.
Зеленішим став усюди світ,
літа продовжиться політ,
бо дощ це тільки його мить
і мить життя із ним летить.
11.07.2017.
Анімація із інтернету.
