Елегія
Життя – гостинець, роки – як версти,
Кінець життєвий – то кругогляд.
Ідеш поволі і версти долі
Чим дальш, тим швидше біжать назад.
На верстах долі щодня поволі,
Старієш, слабнеш, не можеш йти;
І від знемоги безсилі ноги
Вкінці ледь тягнеш вже до версти,
Де долі знаком, для всіх однаким,
Чи хто убогий, чи хто купець,
На страх правдиво, всім справедливо,
Стоїть: «Спинися – це твій кінець!»
Алесь Гарун
Жыццё
Элегія
Жыццё — гасцінец, гады — як вёрсты,
Канец жыццёвы — то небаспад.
Ідзеш паволі, што далей — болей
Тых вёрст жыццёвых цячэць назад.
Што далей — болей... Сціха, паволі
Старэеш, слабнеш, цяжэеш ты,
Аж ўрэшце ледзьве нагі абедзве
Дацягнеш неяк да тэй вярсты,
Дзе гэным знакам, што ўсім аднакаў,
Ці хто ялмужнік, ці хто купец,
На страх выразна, для ўсіх паказна
Стаіць: «Спыніся, вось твой канец!»
