Ой,не тужу,але й не плачу,
На проміжку часу я живу,
Все своє життя собі одне товкмачу,
Та не знаю чи його знайду.
Мабуть ,в житті, далеко я не сильна,
Хоча б хотілось ,щоб було навпаки.
Все моє життя як витоптана нитка,
Коли ж нарешті заживу,
Коли ж нарешті я заплачу,
Коли ж нарешті для себе щось зроблю!
Такий цей світ ,негідні в ньому люди,
Як вистояти у бою?
А найгірше те,коли я прокидаюсь
Відчуття неначе марно я живу!
Я загубилась серед поля,
Серед невідомих і мені чужих,
Серед лицемірних і пихатих,
Щоб хотілось з цього світу просто унекти.
Давно пора мені вже розплющити очі,
Впершись сильно йти вперед,
Іти вперед себе перемагати,
І не думати про те, хто ,як живе,
Мабуть ,в моєму житті недостатньо мрії,
Або у ньому не я ,а хтось живе!
Я загубилась,серед поля,
Як шлях до щасття свій знайти!!
