Ох рибалка, ти рибалка,
тонка це є справа - каже мій внучок.
Як випаде можливість - за вудочки й побігла на ставок...
Ще спить натруджене село, вітрець дрімає десь у вітах,
а мене сонце розбудило ранніми усмішками квітів.
Уже стою коло ставочка, впиваюсь тихою красою,
а навкруги день просипається, умитий щедрою росою.
Над нерухомою водою, мов сивина… висить туман.
Щось очерет легенько пише на воднім дзеркалі. Роман,
можливо вірші про калину таку чарівну над ставком,
а може гладить каченятко, котре згорнулося клубком.
Тихо ступаю в очеретах, щоб знайти місце - моріжок
швидше б впіймати, лине думка, першу рибину на гачок.
Вже вудочки налаштувала, закинула в ставкову гладь,
а поплавки, наче солдатики, вже насторожено стоять.
Ох рибалка, ти рибалка,
весела ти справа …
Клюне зліва, поведе вправо, а мені - забава.
Я старалася - трудилась, все ловила свій улов
першим був малий карасик, а линок з гачка зійшов.
Як дружно півні заспівали, корови пастися пішли,
село проснулося... Усе загомоніло… уже немає тишини...
Для мене це вже не рибалка: крик по мобілці, шум та гам,
- А чи клює?, на щО клює?, а «МО» скубнемо по сто грам…
І наступає дикий вимір: як не клює, то ні х.., а наловив, то до х..
Складаю вудочки швиденько, біжу від цього шуму я.
Ох рибалка ти рибалка,
справа для фанатів…
Можна рибки наловити, а можна - тільки матів.
Щоби рибки наловити, потрібно не лінитись: рано
встати, у Господа попросити… природі вклонитись...
Без рибалки, світанкової краси, не можу я бути,
словами це не передати, це треба відчути…
20.06.17
ID:
765028
Рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата надходження: 09.12.2017 20:51:40
© дата внесення змiн: 11.09.2018 21:24:03
автор: Веселенька Дачниця
Вкажіть причину вашої скарги
|
віршик, про ЧУДОВЕ захоплення!) 
