(переклад-адаптація Дениса Луперкаля "Гонзо")
З тобою влип і всі наші стосунки, як красивий кліп,
Як й ті розмови, що разом вели, а мій щасливий лик -
Від ліній долі тих, що не розплутав би і сам Евклід
Та знову «Сплін» прийде на думку, лиш не з пісні «Блік».
І знову – чистий лист… І зрілий хитрий лис
Бачить всі підтексти твоїх слів без викривлених лінз:
Дураків-Іва́нів - під каблук премудрих Василіс
Манить погляд цей, гіпнотизуючи, як василіск…
Мені шепоче підсвідомість тихо: «Веселись!,
Страждати за минулим – дебілізм! Кому ті дні здались?!,
В країні див – ще тисячі Аліс!» та ось я бачу: вниз,
Попри вікно летить уже останній пережовклий лист.
...Грудень замінить 500 днів літа
І знов по колу Бранімір з Макіавеллі – свита.
Так, ніби, в пам’яті - провал. Ночі… Пелевін…
Я тут на заячих правах та з вовчим білетом.
І телефон мені flashback підсунути грозить
А в грудях фон: то льодяний «Скайрім», то з пилом «Морровінд».
І що не говори: міси́ти мозок – це у них в крові.
«Який же ти талановитий!» - лярво, душу не трави!
Не треба тут мені «ля-ля», що торг відкинеш зразу
Як пара, ми – давно не торт, та спали знову разом.
Я не годую монстрів помсти - вони сплять у клітці,
Але мої пальці, знов, як погляд твій – на мокрім місці.
Та в цьо́му є свій позитив, якщо так посуди́ть…
Тепер я, наче сом, що дуже глибоко на дні сидить,
Бо я не з тих, хто буде волочи́тись слідом до сідин!
Ти – пережиток давнини, всього лиш, як формат CD!..
І це все, фактично, як гонзо:
Я препарую своїх власних монстрів,
Погляд з середини, як Хантер Томпсон -
Так, що це все фактично, як гонзо...
Це під конкретну ситуацію твір Це -
не узагальнення. Просто, як одна історія з життя Пальці в нього мокрі, мабуть, тому, що поставив їх на якесь або чиєсь мокре місце