Не кров, а ніч тече у моїх жилах,
Малює сірі, нерозбірливі картини
Б'ють чорні кулі зі свинцю по крилах
Хвилини-дні, роки-години
Мої думки тобі уже не пишуть
На місяць виють і ховаються в траві
Вітри часу сумні дахи не лишать -
Об камінь нігті обдирають до крові
У скронях ніч, як молотом по рейках,
Цунамі розпачу крізь гуркіт голосів,
Обшарпана і зношена цигейка
Пустих, банальних, непотрібних слів...
У тій борні, в триклятому двобої,
За нас життя напише на стіні:
Розбити серце можна і без зброї,
Коханням, зрадою, зневірою в мені.
Не залікують слова диво-трави,
Не кава, не коньяк, ні лікар - час.
В одному, люба, ти урешті права
Ніколи в цім житті не буде Нас.
