Крізь час пітьми сторінка за сторінкою
Минувшини картини постають,
Як удовині сльози бігли ріками,
Й героїв імена нові встають.
Вони, собою мур твердий ламаючи,
Історії творили сторінки,
Й висів над ними меч важкий, караючий,
Не день, не два – а довгії віки.
І гибіла душа борця, волаючи:
Доволі землі наші руйнувать,
Шляхів до волі у борні шукаючи,
Взялася її кров*ю поливать.
Палали береги оба Славутича –
Від диму й болю корчилась земля…
Ніколи ці події не загубляться.
Сьогодні знов війна проти Кремля.
«До бою, люде, за свободу-воленьку, –
Лунає голос сивої ріки, –
Щоби не повторилася недоленька
По волі промосковської руки.
Щоби запанувала власна правдонька,
Ще не одна злетить у рай душа,
Пильнуй, щоб люта не творилась зрадонька ,
Доволі лиходія потішать!»
12.05.2018.
Ганна Верес (Демиденко).