«…і хто впаде на цей камінь,
той розіб’ється»
«Милосердя прошу,
а не жертви»
Біг Савло. Біг Павло.
«Чиніть — як я!» і — загуло,
бо то він
раптом і дістав верху
чолом…
Не втрапте до жодної
темної сили…
Не згоджуйтесь з жодним насильством!
Краще — усім за Павлом.
Меч розіб’ється мечем,
сили — силами.
Павло — істинна милість:
жертва-шлях до Істини!
В порошок! розбивав
свою дряглість об Істину,
посипав — ум в серцях
де аж надто затісно!!
гряззю опадаючі
пігмеї і ліліт-путки
чи не бісяться?
Прорватися поруч —
де я — не зумієте —
Павла вже ніколи
і не зрозумієте.
Його читати —
ще не значить знати:
ліпше духом із духом
ставати.
Путнім.
Божаться, смішні шалапути!
Ліліпути, шкваряться, — божаться.
Нема — Павлового. Згоджені.
Погорджені в сонну узгодженість!
В путах!
І масові забіги!
Бігають: а прибігли —
першими троє — які природжені…
Для цього і народжені!
Бо путні.
Треба явитись було Моцартові —
Щоб виявилось...
«Кого не припутали??»
«Є такий, — кажуть, — син скрути…
Чорт це, чи — ангел загороджений!
Залишене, жмихи лібретто,
всовує за щоки-нетрі,
розжовує й пахкає: ми мертві —
і вмерли б…
А той подає!.. композиторам — перли!»
Всі щиряться на кутні,
лицарі лжеокрутні!
Один цей самарянин — путній...
Моцарт подививсь на нього:
лице бандита...
Що це робити?
Боже, як твою славу
з бандитом родити?! Богу вгодити?
Ану старих молодити!!
Путь музиці є! —
тож і пасуться!
І Василій Великий — теж —
Тройці— путній.
А я як згребу! — що випадають пенсне,
фарфорові зубки, а з неімущих — знаки оклику!
та і залюблено видихну: «Худдохлики!..
що не в гусячій шкірі! й вже цьому раді...
Ви не знаєте художньої Христової правди!!
Дайте вас... цьомну».
Та і що ото можете, зіжмакані, знати?
кривенькі — що значити?!
Ви ж не можете в художній твердо
правді стояти!..
Я — наприклад — в Божій Матері:
Мати — стоїть!
і любов’ю — мене й ближніх значить...
Дайте вас цьомну!! в розпачі,
недорозплачені
недавно на підлозі сказали — що?
що ви не знаєте нічого і не значите —
і зніміть, заберіть свободу!..
«Руку тверду»! — дуче??
І як я прорвусь до Христа —
це що там законопачуєтесь??
і що хитаєтесь там? — народні — дуже...
не можете в духа твердо художній правді
стояти!!..
Далі і не літають жирнії гуси...
Мало сажотрусів.
Боже, тепер кажу:
що мало !
Мало трусим!!
Не випадають — світлом Христа
не вцілені!!
Світло це — художньо-ціле.
Милість Божа, милість Божа...
І одні донни приморожені.
20.01.2009, після літургії, 24.02.2009, ранок
