Весна… П’янив духмяний ніжний цвіт…
Звучав шансон. Думки – швидкий експрес.
Здавалось, справді збожеволів світ:
Крутило голову від бачених принцес.
Стелилось літо берегом морським.
Вітрець легенько смикав сарафан.
Фантазія, міраж… – та все це дим:
Чуже судно… і ви – не капітан.
Зустрілась осінь – плаття-оксамит,
Ввібрала сяйво золота з небес.
Довершеність! Барвистий колорит!
О диво! Зупинивсь швидкий експрес.
Ви й осінь (гонорово!) в місті Лева.
Гайнуло літо, відцвіла весна…
Серпанком огорнула королева
Розкішна, дивовижна, чарівна!