Яскравими фарбами, квітучими барвами,
Розквітла природа, коли ти обнімав.
Тремтіла від ніжності, здавалася рідною,
Коли ти мене, ти мене цілував.
Але все минає, і фарби тускніють,
Природа втрачає свою красоту,
Коли, я дізналась, що іншу кохаєш,
коли не мене цілував, а другу.
І нічкою темною, до неї ти йшов,
Стежиною тою.., що поруч зі мною..
Стояла, і чула, не мов уві сні,
Як ти говорив, ті слова що й мені.
Не треба розмов, хвилювань на прощання…
Вже сказано все, відболіла душа.
Крижаними ваннами, загорнута чарами,
Німими словами, зім’ята вона.