ВЕРБИ МРІЯЛИ
Верби мріяли понад водою,
Очерет - тишину колихав,
Куди гляну перед собою -
Зір очей твоїх - завмирав:
Чи веселка засяє, як сонце,
Чи тривога чоло сповістить.
Чи хмаринка затулить віконце,
Чи мжичка маревом мерехтить.
В душу впали ці очі! Порою
Крихту хліба, горнятко води!
На край світу пішла б за тобою!-
І, в огонь, якщо хочеш - веди!
Цілу ніч хвиля човен гойдає,
Пізнаємо природи АЗи,
Землю небо небо нічне зціляє,
Як в прадавні, далекі часи.
Полюбила із школи, малою,
Цю безмежную просінь лісів.
Там де Мавка ходила журбою,
Ще й дід-прадід корінням осів.
Біло-біло цвіте черемшина,
Ожили і луги, і поля.
Милий мій, догоряє лучина -
Вже зійшла світанкова зоря
А, жагою любові, осока
Обіймає сріблястую гладь.
Я прийшла на цю землю звисока,
Щоб навіки її - покохать!
29.07.2001р.
