Любов моя немов за склом.
В полон бере всі почуття.
Стаю невільником, рабом.
Бо Україна - це життя !
Моє й Її, зійшлося клином.
З народження я тут живу.
Вірші із зовом журавлиним.
Між люди з гордістю несу.
Коли ми всі давились лихом.
Що з сходу від (братів) надходило.
Коли із градів з бридким сміхом.
Нам горе з смертю в дім приходило.
Європа грішми відкуплялася.
Прикрившись мов щитом Вкраїною.
Про газ тихенько домовлялася.
Блюзнюючи, була наївною.
Забувши про свої обов'язки,
Як ядерну здавали зброю.
А зараз, трішки бачиш боязко.
За Українською спиною.
Чи нам ставати Гайдамаками.
Чи нагадати про Махна.
Геть всі поля покрились маками.
Це кров'ю зрощена земля.
Земля шаблюками посічена.
Земля в хрестах коло доріг.
Земля курганами помічена.
Дідів і прадідів моїх.
Покрита свіжими могилами.
Невпізнаних своїх синів.
Потрібно нам зібратись силами.
Щоб геть відкинуть ворогів.
Олег Хромченко