Знов у нас на грозу в'яже небо.
І це місто таким стало диким.
Як раніше жила я без тебе?
Та й до рук твоїх все не звикну...
Я по ранку досі все ховаю очі.
Я милуюсь небом. Я милуюсь містом.
Що мені дорожче : дні чи ночі?
Пам'ять літ минулих спадає намистом..
Спадає на груди, серце боїться...
Хіба так буває? Та вірю тобі!
Хай доля щаслива з тобою наснитья!
Я впевненіш потім піду по землі...
Знов у нас на грозу в'яже небо.
Місто сміється... Змітає все з ночі...
Я , знаєш, не зможу вже більше без тебе.
Я більше без тебе і неба не хочу.