Десь нагорі паралелі стають овалами.
Пливе горизонт, натягує троси.
Реальність - немов колиска.
І час перешіптує з хмарами.
І каже, що дуже високо.
І каже, що хоче залишитись.
І часом стає так солодко
Кохатися в сонячних косах,
Блукати гірськими хребтами.
І Часу, буває, хочеться
Шукати сенси,
Або танцювати з птахами.
Шукати себе,
Перестати ходити лінійно.
Бавити чиєсь волосся.
Піти назад, піти до схилу,
Або й обертатись постійно.
І Часу, буває, хочеться
Ламати усі закони.
Піти вертикальними осями.
Ходити синусом.
Перетинати кордони.
Або й зупинитись.
Назовсім.
