Досить часто вже я відчуваю, що душа дівоча
Не для себе самої, для коханого народжена.
Блукає нині вона грішна і стривожена,
Шле погляди таємні і звабливі, що мов чужинці
На землі шукають, де б спочити у хатинці.
Вона дрімає у легкій утомі, ледве вкрита,
Дихає тепло і тихо, посміхається ві сні,
Проте думки її далеко звідси галасні.
На щоках колишеться вогонь мрійливий,
Підіймає вітер ніжну ковдру грайливий.
Чоловік, який тоді вперше її пробудить,
Вперше спуститься в цей спокій,
Відчує навкруги шиї сором'язливе сповиття,
Йому буде вірною вона усе своє життя.
(Варіант перекладу вірша Joseph von Eichendorff "Mädchenseele")
