У війні не буває тих, хто виграв – тільки ті,
хто програв.
Невілл Чемберлен
Так звані правлячі класи не можуть залишатися довго без війни. Без війни вони нудьгують, неробство стомлює, дратує їх, вони не знають, для чого живуть, їдять один одного, намагаються наговорити один одному побільше неприємностей, по можливості безкарно, і кращі з них щосили намагаються, щоб не набриднути один одному і собі самим. Але приходить війна, опановує всіма, захоплює, і загальне нещастя пов'язує всіх.
А. Чехов
Йшла Бабуся…
Йшла у вицвілій свитині й адідасах
Так незграбно величезних, вздовж по трасі –
Своїй сірій одежині не стидалась,
Все життю своєму стиха посміхалась…
А воно такеє рідне, аж до болю,
Прикипіло щемом в серці, незабутнє,
Що не викинеш – бо є твоєю, доля –
Тінню слідом у самотніх сірих буднях.
…Народилось у Бабусі аж три сина –
Не судилося дійти їм до Берліна,
Десь зосталися, в степах, чи у болотах, –
Та у пам’яті їх лиця,… дивним злотом.
Татуся в синів ота лиха година
В тридцять сьомому забрала, без провини.
Йшла Бабуся у тридцяті й сорокові…
Може двадцять перший вік мине без крові…
У село сусіднє йде, щоб помолитись
І до Бога, що життя дав, прихилитись –
Таке довге й ні до чого… як наснилось…
Всім на очі, щоб нам Совість пробудилась.
Нелегка доля людська. А те, що дісталося хто жив з початку 20-го століття, то й словами тяжко передати. Завжди вдячний вашим вичерпним коментарям від душі.
Чудова, зворушлива лірика, яка нікого не залишає байдужим! 
