Не треба слів. В міжчассі – силуети…
Для двох – і сніг, і спека – все нехай.
Життєвим ураганам їх не стерти,
Бо сонце струменить з очей: Кохай!
І я люблю! Світанок! Сонцезахід! –
Роман бурхливий кожної глави.
Співають гімн коханню спраглі птахи:
Нас двох – сама Весна благословить.
Самопожертву, відданість шляхетну
Одразу видно в профіль і в анфас.
Не треба слів. Кохані силуети
Про себе скажуть без шаблонних фраз.
Романтику віншує світле сонце.
Якщо ти оступився, навіть впав,
Тріпочуть крила з-за спини: підводься!
Молитва друга ллє під блиск лампад…
У хвилюванні пара завжди: де ти?
А справжня вірність звідусіль діжде.
Не треба слів. Злилося силуетом
Кохання – як душа на двох… будь-де.
дуже гарно
дякую сердечно
