Мов мушля немовлятам час співає,
Бринить між сном і сном, вінчано-пінний
Пляж, вітер-флейта із чужого краю,
Й рокоче море неясні хотіння.
Пісенний полюс на стежинах літа
Тремтить у нескінченній сонячній імлі
Над жнивом, степовим маковим цвітом -
Це випромінювання неба і землі.
Їм ледве чується, в густій утробній тьмі
Шепоче море, що їх народило:
Їм чується, співає полюс літніх днів,
Не слід питати, чого спрагне жниво.
Пориви шепотіння струменіють -
Дзвін-благовіст з глибин, легато мрії.
Cecil Day-Lewis O DREAMS, O DESTINATIONS I
For infants time is like a humming shell
Heard between sleep and sleep, wherein the shores
Foam-fringed, wind-fluted of the strange earth dwell
And the sea's cavernous hunger faintly roars.
It is the humming pole of summer lanes
Whose sound quivers like heat-haze endlessly
Over the corn, over the poppied plains --
An emanation from the earth or sky.
Faintly they hear, through the womb's lingering haze,
A rumour of that sea to which they are born:
They hear the ringing pole of summer days,
But need not know what hungers for the corn.
They are the lisping rushes in a stream --
Grace-notes of a profound, legato dream.
