Нескінченний дощ л‘є немов з відра,
Осінь вже прийшла - швидко, безпардонно,
Тільки ось була множина тепла,
Нині вже дощі лляють монотонно.
Сонце вже не так гріє теплотою,
Зменьшується день, більшає пітьма.
Дощові струмки вже стають рікою,
Осінь на дворі нас всіх обійма.
І в порі такій думаєш про вічність,
І про те, що було, жодного жалю,
Думаєш - чому для людей трагічність,
Написати просто - я тебе люблю.
У холодних днях більше теплоти,
Зігріває всіх дотиком любові,
Всі слова, що мають каплю доброти,
Сказані всім нам у простій розмові.
