Як я заздрю усім, хто кохання своє
Протягнув крізь випробувань долю,
Хто ніколи не зрадив своїм почуттям,
В кого в домі стосунки здорові,
Хто на близьких у серці не має образ,
Кому посмішка рідна дорожча
За всі гроші у світі і низки прикрас,
Душа в кого і справді співоча.
Знову мрію старі повернути часи,
Де я схибив чи то оступився,
Коли щирими наче здавалися всі,
Коли я ні на що не журився.
Чи я міг би тоді щось змінити в собі,
Чи інакше поводити з іншими?
Нема й гадки... Згасає кохання моє,
І я знов почуваюся винним...
Хай закоханих небо береже від негод
І земля нехай міцно тримає,
Щоб крізь роки, наповнені всяких турбот,
Казали один одному: "Кохаю!"
