ЧАСТИНА II
Тепер праворуч – Сонця схід:
Із моря піднялось,
По ліву руку, ще в імлі,
Пірнає в море ось.
І славний вітер з півдня дув,
Та милих птах нема,
Вже їсти й гратись не летять,
Ждуть моряки дарма!
І грішне діло рук моїх,
І всіх потягне вниз,
Для всіх же, птаха вбивши, я
Примусив дути бриз.
«Невдахо!», – мовили вони,
«Вбив птаха – ось і бриз!»
Як Бога лик, без решток мли,
Вже в небі Сонця схід,
Тоді, прозріли наче всі –
Наслав хто мли і бід:
«Так, слід вбивати тих птахів –
Посланців мли і бід».
Попутний бриз, ми в піні мчим,
Йде вільно борозна,
Нас перших зустрічала та
Тиш моря мовчазна.
Без вітру вже – вже без вітрил,
«Це край вже, ну і ну», –
Казали щось, аби не чуть
Тиш моря мовчазну!
В гарячих, мідних небесах,
Криваве Сонце лиш,
Над щоглою, завмерло мов,
Від Місяця не більш.
І день за днем, і день за днем,
Ні вітерцю, ні хвиль
Немов малюнок корабель,
Що на малюнку «Штиль».
Вода, вода, усюди тут,
А дошки всохли всі,
Вода, вода, усюди тут,
Ні краплі – в спразі цій.
Гниє безодня. О, Христос!
Цього ми дождались!
Так, рух з ногами слизняків
По слизу моря скрізь.
А потім танець тих вогнів,
Смертельних, уночі,
Вода, відьомське зілля мов,
Горіла сяючи.
І дехто бачив уві снах
Той дух, цькував що нас,
На дев‘ять сажнів глибше плив
З країв імли весь час.
І сухли наші язики
По корінь, в спеці цій,
Німі, неначе сажі в рот
Понабирали всі.
«Ох! Ну і день!», і очі злі
Старих і молодих!
І де був хрест – вже Альбатрос,
На шиї, за мій гріх.
ID:
994403
ТИП: Поезія СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний ВИД ТВОРУ: Вірш ТЕМАТИКА: Філософська лірика дата надходження: 21.09.2023 19:46:33
© дата внесення змiн: 29.09.2023 16:03:38
автор: Віталій Гречка
Вкажіть причину вашої скарги
|