Війна, яка до нас прийшла,
Ще досі йде у нас,
Та прагнем ми, аби пройшла
Вона і мирний час
Настав у нашому краю
Коханім, дорогім,
Щоб ми жили, мов у раю
Господньому, у нім.
Війна іде, бо вороги
Напали, але ми
Всі боремося без ваги*,
Сміливо, щоб людьми
Щасливими весь вік жили,
А не важке ярмо,
Мов камінь, повсякчас несли
На шиї. Не дамо
Ми ворогам здолати нас,
Навік собі скорить.
Не прийде цей жахливий час,
Страшная цяя мить
Повік. Здолаємо ми їх
І в цей раз вже навік.
Ми не шкодуєм сил своїх
І нині, як повік.
Адже не раз наш рідний край
Наруги зазнавав,
Але щораз він клав їй край,
Щораз її долав.
І нині теж її здола,
Позбавиться цілком
Від ненависницького зла.
Здолаємо гуртом
Ми ворогів своїх усіх.
Й не буде плач лунать,
А буде радісний лиш сміх,
Мов музика, звучать.
*Вага – тут заст. Вагання
Євген Ковальчук, 27. 10. 2022
