* * *
З квиточком до тепла, з букетом снів пророчих,
сідаю ув експрес з пейзажем на любов.
А вік – деталі лиш, в вагоні є що хочеш,
придумав провідник, він ворожбит, їй-бо.
З підтекстом милих слів, під звуки серенади,
і з треллю солов’я веселощі грядуть.
В чаруючих очах передчуття відради,
що легковажний принц до серця знайде путь.
До безкінечних мрій приспішують вагони,
малюнками із рим підтримую їх стиль.
Торкаються душі малинових снів дзвони,
оригінальний зміст у досвіт донести.
Здавалося б «уже», і вже безповоротно,
оправдано стік віск – весни сухий фрагмент.
Єхидністю примар надходить вість лоскотно
і спомини про нас розносять мізки вщент.
