Час так біжить, невтомно втікає,
Лиш наші миті серце веселять.
Приємні моменти не минають,
Лишень з часом наші душі сріблять.
Молоднечі роки промайнули,
Відголоссям лунають у серцях.
Чудового досвіду набули,
І у своє життя проклали шлях.
Нам би знову туди повернутись,
На острів любові і наших мрій.
Хотілось би в річці окунутись,
І занотувати щастя в сувій.
А перестук коліс тривоже нас,
Вінниця запрошує у гостину.
Обіцяє спинить невтомний час,
І одягне святкову свитину.
Ми летимо до тебе думками,
Нам життєвої снаги додаєш.
Ти відчиняєш нам старі брами,
У нашому серці досі живеш.
Автор: Віктор ВАРВАРИЧ