Що неміцно – те рветься,
Вітром в боки розносить,
До замка не знайдеться
Ключ, як в Бога не просять.
Що розбилось - не склеїш,
Що пройшло - не вернеться,
Якщо з рейок зійшло –
«Позауманню» преться.
Якщо ноша важка –
То не варто триматись,
Як сірник догорів –
Нащо жар піддувати?
Має бути не так –
То самі перепони,
В житті діють завжди
Віковічні закони.
То коли не твоє –
То не вдержать кайдани,
Не загоїть бальзам
У душі шрами й рани.
Коли махом прийшло –
То і зникне без сліду,
Марно заздрить зима
Сонцесяйному літу.
І дарма дорікать:
Бур’яном, чи ріллею,
Все пливе у житті
Течією своєю.
червень 2024р.
Чудовий вірш! 
