Плаче хлопчик... Проводжає тата.
Мама, мов натягнута струна...
Літо , червень , та не має свята,
З неба смертю дихає війна.
Старшенький тримається... Втішає.
А йому нема й дванадцять літ.
Він дорослий... про війну він знає ,
І злетів його дитинства цвіт.
Як же - в двадцять першому столітті?
По чиїй злій прихоті? Чому?
Гірко плачуть українські діти,
Батька проводжають на війну?!.
Україна! Мов відкрита рана,
В кожнім серці розпачем болить.
... Світ спостерігає за катами,
Думає, стурбовано мовчить...
Третій рік життя, мов в божевільні,
Вже горить і небо, і земля...
Україно! Ми з тобою - вільні!
Подолаєм ката москаля!..
1 липня 2024
