*****
Задумуюся я над тим,
Яким же шляхом непростим
Доводиться всім нам іти
Нерідко, щоби досягти
Своєї певної мети,
Що маю я, а також ти,
Що має, звісно, кожен з нас.
На тім шляху в нежданий час
З’являється ряд перешкод,
А разом з ними – ряд знегод,
Що нам навмисно посила
Недоля лютая та зла,
В якій ні краплі співчуття
Нема до лю́дського життя,
Яка лиш душу, серце ссе,
Яка саму біду несе
Одну за іншою, щоб вік
Ми свій же коротали вік
На цьому світі кожну мить,
Допоки не вмремо умить.
Та певен я, що в кожнім з нас
Живе та сила повсякчас,
З якою кожен чоловік
Здола недолю ту навік.
Лише повинні віднайти
Її вона, він, я і ти,
І нею скористатись в мить,
Коли недоля прилетить,
Мов птах, у наше ж бо життя,
Як слід, належно, до пуття.
Євген Ковальчук, 26. 01. 2021
